Минулорічне 24 лютого навіки залишиться у пам’яті кожного українця як чорна дата, яка перевернула життя з ніг на голову.

Дитячий сміх замінили розрушені міста, родинні плани пішли шкереберть разом із першими ударами підступного ворога. Тисячі родин лишилися сиротами, втративши батька, брата або сина, десятки тисяч вимушено виїхали за кордон у пошуках безпеки, сотні тисяч не мають даху над головою…

Найстрашніше – це втрачені життя – дітей, цивільних військових…

Позаду рік надії та рік незламної віри в перемогу. Лютий так і не завершився у наших душах, але цьогорічне 24 лютого ми зустрічаємо іншими. Ми стали сильними, ми розуміємо ціну життя, ми знаємо, що міць українців – у єдності. Сьогодні ми мріємо, любимо, працюємо – живемо заради перемоги. У кожного свій фронт, кожен у силу своїх можливостей наближає перемогу.

Віримо, що наступне 24 лютого ми житимемо у мирній та вільній країні.

Ми всі у вічному боргу перед загиблими, і з вічною вдячністю перед нашими українськими воїнами.

Нехай завершиться відлік страшних жертв війни, нехай кожен повернеться додому, нехай Україна нарешті відірве календар лютого і зустріне мирний, сонячний березень.